ДОНЕЦЬКЕ ВИЩЕ УЧИЛИЩЕ

ОЛІМПІЙСЬКОГО РЕЗЕРВУ ІМ.С.БУБКИ

gallery/логотип

«Від Бухенвальду до Олімпу»

   Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. Ставши суворим випробуванням для людей, народів, країн, людства загалом і попри свою тотальну брутальність, вона виявила яскраві приклади людської гідності, стійкості, мужності, відваги, самопожертвування, героїзму. Пам'ять… Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість.
Семиразовий чемпіон Олімпійських ігор, чемпіон світу та заслужений тренер. Всі ці досягнення належать одній людині – видатному спортсмену Віктору Чукаріну.
   Народився Віктор Чукарін 9 листопада 1921 року у селі Красноармійське на Донеччині в родині донського козака та гречанки. Невдовзі сім’я переїхала до Маріуполя, де в шкільні роки Чукарін і почав займатися гімнастикою. Саме у Маріуполі юного Віктора спіткало перше горе – у 1937 році було репресовано його батька Івана. Після закінчення школи хлопець вступив до Маріупольського металургійного технікуму, однак дуже швидко зрозумів, що основним в його житті є спорт і вирушив до Київського технікуму фізичної культури.
   Ставши у 19 років чемпіоном України, молодий спортсмен мріяв про світовий п’єдестал, але почалась війна. В склад 1044-го полку 289-ї стрілецької дивізії Південно-Західного фронту, куди у віці двадцять років потрапив Віктор Чукарін, повоювати не вдалося. Під Полтавою юнак отримав тяжке поранення та потрапив у полон.   Спочатку у концтаборі для військовополонених, в Бремерфельді, а згодом у таборі Зандбостель, отримавши № 10491, а потім ще 15 концтаборів, у тім числі й зловісний Бухенвальд. Останнє та найстрашніше випробування було «баржа смерті»: судно з в’язнями концтаборів німці просто відправили в море на вірну смерть, але їх було випадково врятовано британським сторожовим кораблем. Звільнені люди були подібні на живі скелети. Одним з них був Чукарін. Після повернення до дому в дуже схудлому чоловікові важко було впізнати колись перспективного спортсмена (його вага тоді була 39 кг) – рідна мати Віктора впізнала лише за шрамом на голові.
   Йому було 26 років, і він знову почав інтенсивно займатися гімнастикою, не втрачаючи віру в мрію. Тренувався щодня, хоча таке ще не стало правилом для спортсменів, тренувався завзято і вперто повторював елемент за елементом, щоб досягнути довершеності. Чукарін за свою прихильність до брусів навіть отримав прізвисько «Брусевич». 1948 року вперше став чемпіоном, а у 1949 року став абсолютним чемпіоном СРСР. На Олімпійські Ігри 1952 року Чукарін поїхав лідером команди. Він і став першим представником України, який здобув на Олімпійських іграх золоту медаль. Отримав її за найкращий результат в опорних стрибках.  Це було 22 липня 1952 року – історичний день для олімпійського спорту України. Віктор Чукарін за сумою балів випередив видатного японця Такасі Оно, який пізніше скаже журналістам: «У цієї людини виграти неможливо!»
   Віктор Чукарін – володар 11 олімпійських медалей, з яких 7 – золоті. Двічі абсолютний чемпіон Олімпійських ігор, абсолютний чемпіон світу, володар 13 нагород чемпіонатів СРСР. Майже десять років йому не було рівних у світі. В жодній країні світу немає таких спортсменів, долі яких були б настільки драматичними, але які водночас були б сповнені великим бажанням жити та перемагати!